Місячний вузол

Я ридатиму день і дві ночі,

І ще сорок років

Блукатиме в морі 

Моя душа.

Але я не знайду

Те, що минуло,

І те, що ніколи не збудеться.

Коли ти лишав

Мене наодинці 

З рудою піною

Божевілля абсурдних снів,

Лице моє розпадалося

Навпіл від жаху і жалю

І ковтало Сонце.

Я давно поховала

Тепло твоїх слів,

І рук,

І губ,

І жовтих твоїх очей.

Не мовчи!

Не думай, кого

Люблю тепер. Бо немає

Нічого, крім спогадів

На дні моря 

Досі не проданої душі...